Американський історик Снайдер про расове підґрунтя путінської війни та спробу формування «здоровішого» російського народу

Американський історик Тімоті Снайдер проводить “амбітну політику расової трансформації”.

«Близько трьох мільйонів людей, можливо, до 700 тисяч дітей були примусово вивезені до Росії. (Для порівняння: нацистська Німеччина під час Другої світової війни депортувала на асиміляцію близько 200 тис. польських дітей).

Пропонуємо вашій увазі роздуми американського історика.

«Коли Володимир Путін каже, що росіяни та українці – це одна нація, він має на увазі, що українці можна викорінити швидким військовим ударом, фізично знищивши еліти, які нібито спираються на чужину.

Така форма геноциду допомогти країні перемогти у війні. У цьому сенсі українську ідентичність під час війни спостерігати легше, ніж російську.

Дійсно, ця війна ставить переважно як «антиукраїнців».

Як відповідає вченню Ільїна.

Серед російських еліт немає чіткого образу Росії. Проте є прихована расова ідея, яку можна побачити в політиці. Путін поділяє зі своїми ультраправими прихильниками занепокоєння демографічною ситуацією: мовляв, скоро нас буде мало, а їх буде забагато.

Хоча Росія не сформувати «здоровіший» російський народ.

З початком війни та також відверто подається як зачистка російського населення.

Всі ці дії зменшують чисельність населення Російської Федерації. Але четверта расова акція з лишком компенсує ці втрати. Йдеться про систематичне захоплення українських жінок і дітей та їх депортацію на територію Росії.

З окупованих Росією територій було депортовано близько трьох мільйонів осіб, доведеться вийти заміж за росіян, і діти виростуть росіянами.

Стратегія депортації підпорядковується тій самій логіці, яка виправдовувала вторгнення Росії в Україну: що українці — це лише білі пророси, які не усвідомлюють своєї справжньої ідентичності, і що їх можна просто вбивають.

З точки зору українців, це геноцид і продовжують хвалитися тим, скільки дітей викрала Росія, ця практика чітко визначена конвенцією 1948 року як геноцид.

Ведеться дискусія про те, чи є Росія фашистською державою. Євгенічний характер нинішньої війни має відношення до цієї дискусії. Вже десятиліття Путін говорить про світ без правил, світ постійної боротьби за ресурси, яка визначатиме (цитую його виступ 2012 року), хто буде лідером, а хто стане «аутсайдером» і «неминуче». втрачають свою незалежність».

Коли у вересні 2022 року Путін оголосив про анексію нових українських територій, він сказав, що правила не поширюються на Росію, оскільки це особлива цивілізація. При цьому він процитував, як це часто робить, російського фашистського мислителя Івана Ільїна.

Таким чином, визначення Росії залишається «порожнім»: це просто раса, яка перемагає інші нації в змаганні за ресурси, і змагання починається з расової чистки. Це ніби фашистський погляд на стан речей.

У цьому світлі Росія стає «антиукраїнською» і в іншому сенсі. Українська політична подача на війні не має нічого спільного з расою, а базується на цивільній самообороні. Тоді як російська військова євгеніка базується на страху перед майбутнім, українці наполягають на тому, що їхня найвища мета – це свобода, тобто відкрите майбутнє, повне можливостей.