Що стоїть за торговельною війною США.Дванадцять претензій до Китаю

Торговельна політика Трампа«America First» cтала шоком для світу

Що ж не задовольняє США в економічній політиці Китаю? Очевидно, що саме у відповідь на відповідні кроки зі сторони Китаю США готові переглянути мита щодо китайських товарів. Давайте розглянемо американські претензії, не оцінюючи їх справедливість чи несправедливість.

Їхня суть викладена в спеціальному документі «Доповідь для Президента США щодо торговельної політики«Америка передусім», Звіт про національну оцінку торгівлі «Зовнішньоторговельні бар'єри»(National Trade Estimate Report on FOREIGN TRADE BARRIERS of the President of the United States on the Trade Agreements Program), інших документах, якими ми і скористаємось. До речі у Звіті про національну оцінку розділ про Китай є найбільшим.

З метою врегулювання торговельних суперечок США та Китай уклали Угоду про економічні та торговельні стосунки(Угода«Фаза один»), яка набула чинності в лютому 2020 року. За змістом та глибиною ця угода стала чи не найпершою спробою вирішити хронічні фундаментальні економічні протиріччя на двосторонній основі. Угода передбачала розв’язання практично всіх ключових проблем, які викликали періодичні спалахи«гарячих» торговельних воєн. Мова про захист прав інтелектуальної власності, умови передачі технологій, доступ американських сільськогосподарських товарів на ринок Китаю, співпрацю у сфері фінансових послуг, питання макроекономічної та курсової політики, розширення імпорту американських товарів. Окремий розділ стосувався механізму імплементації Угоди та врегулювання суперечок.

Сьогодні США вже за другої каденції Трампа заявили про те, що Китай не виконав своїх зобов’язань в частині лібералізації доступу США на китайські ринки сільськогосподарської продукції та фінансових послуг, захисту прав інтелектуальної власності тощо. І це змушує США вдатися до відповідних заходів. Чим же незадоволені США зараз?

1. Торгівля. Китай прямо контролює або впливає на умови, ціни та фінансування імпорту американських товарів. Мова про літаки, напівпровідники, медичне обладнання, сільськогосподарські продукти та енергетичне обладнання.

На думку США, політика Китаю спрямована зокрема на зменшення залежності від імпорту цих товарів зі США.

2. Агресивна економічна політика. США вважає, що політика Китаю спрямована на забезпечення домінування китайських компаній як у Китаї, так і в усьому світі. Прикладом цього є стратегія «Made in China 2025», яка витікає з прийнятого у 2015 році плану промислового розвитку. План передбачає розвиток 10 пріоритетних секторів, а саме: передові інформаційні технології, автоматизовані верстати та робототехніка, авіаційне та аерокосмічне обладнання, морське інженерне обладнання та високотехнологічні кораблі, сучасне залізничні транспортні засоби та обладнання, транспортні засоби на нових джерелах енергії(NEV), енергетичне обладнання, сільськогосподарська техніка, нові матеріали, біофармацевтичні препарати та медичні вироби.

Заявлені цілі реалізуються в тому числі шляхом обмежень та дискримінації іноземних компаній, що створює неринкові переваги для національних виробників.

3. Передача технологій. В цій сфері США традиційно звинувачували Китай в тому, що він фактично: а) вимагав передавати американські технології та права інтелектуальної власності китайськи компаніям причому на неринкових умовах, б) втручався в процес придбання китайськими компаніями американських компаній та активів з метою отримання доступу до передових технологій на боці національного бізнесу, в) підтримував кібератаки проти комерційних комп’ютерних мереж компаній з метою отримання чутливої комерційної інформації.

Ці питання частково вирішувався згаданою вище Угодою, але, на думку США, названі практики в тій чи іншій формі зберігаються і донині.

4. На думку США, Китай має складну та дискримінаційну систему адміністрування тарифних квот на сільськогосподарську продукцію. І станом на сьогодні незрозуміло, що вже зроблено та планується зробити з тим, щоб вирішити цю проблему.

5. Продовольча безпека. Китай має складну, непрозору, багаторівневу систему реєстрації виробників продуктів харчування. При цьому тягар такої реєстрації фактично покладено на відповідні регуляторні органи інших країн або самих виробників. Такі вимоги, на думку США, мають на меті не стільки захист споживачів, скільки обмеження імпорту.

6. Стандарти. На думку США, такі ініціативи як План розвитку системи національної стандартизації(2021 рік), стратегії «Китайські стандарти 2035»(2019 рік) в зв’язку з «відсутністю прозорості щодо цілей» цих ініціатив викликають занепокоєння. Адже партнери Китаю не можуть брати участь у процесі стандартизації в КНР, тоді як Китай практикує запровадження унікальних національних стандартів на незрозумілих підставах.

7. Санітарні та фітосанітарні вимоги. Китай був і залишається складним і непередбачуваним ринком для американських експортерів сільськогосподарської продукції, в основному через непослідовне дотримання правил і вибіркові державні інтервенції. При цьому таки діям часто-густо бракує науково обґрунтованих оцінок ризиків, врахування міжнародних стандартів та рекомендацій, а відсутність чітких та зрозумілих правил та процедур санітарного та фітосанітарного контролю ускладнює експорт сільськогосподарської продукції США в Китай. Це, передовсім, стосується дозволів на імпорт продуктів, вироблених на основі біотехнологій, курятини, свинини та яловичини.

8. Державні закупівлі. Попри зобов’язання перед СОТ та проголошені наміри щодо рівного доступу іноземних та національних компаній до ринку державних закупівель, Китай продовжує політику преференційної закупівлі продуктів, послуг та технологій, вироблених або розроблених китайськими або контрольованими Китаєм компаніями шляхом використання явних або неявних обмежень на участь іноземців.

9. Інтелектуальна власність. Це чи найбільша та найгостріша проблема для США у стосунках з Китаєм. Йдеться про адекватний захист комерційних таємниць та конфіденційної ділової інформації від несанкціонованого розкриття їх державним персоналом та сторонніми експертами; кримінальне покарання за крадіжку комерційної таємниці; ефективні процедури боротьби з онлайн-порушеннями; захист власників торговельних марок; підвищення мінімальних та максимальних рівнів покарання за порушення прав інтелектуальної власності.

Китай має показати, що він здійснив реальні дії в частині а) оприлюднення інформації щодо дій проти контрафактних товарів, які несуть ризики для здоров’я та споживачів, на ринках та на кордоні, б) посилення боротьби з контрафактними товарами, в) підвищення кваліфікації митників та г) забезпечення використання виключно ліцензійного програмного забезпечення державними установами та компаніями.

10. Торгівля послугами. США визнає, що хоча і Китай певною мірою відкрив іноземцям доступ на відповідні ринки, але попри ці ринки залишаються досить закритими. Мова про наявність обмежувальних регуляторних норм, неформальних заборон, необхідність отримання дозволів на для певних операцій тощо. На думку США, найбільше обмежень існує в сфері хмарних обчислень, телекомунікацій, виробництва та дистрибуції фільмів, онлайн відео та розважальних сервісів, експрес-доставки та юридичних послуг. Серед інших обмежень США називає вимоги Китаю купувати свої інформаційні та комунікаційні технології, зберігати та обробляти інформацію на місцевих ресурсах тощо.

В сфері телекомунікацій зберігається неформальна заборона виходу на ринок нових іноземних гравців, обмеження участі іноземців в капіталі підприємств на рівні 49%, дозвільна система створення спільних підприємств виключно з державним підприємствами тощо.

11. Інвестиції. США критикують Китай за наявність фактично двох окремих режимів для національних та іноземних інвестицій та інвесторів. Часткова ці моменти були висвітлені раніше. Проблемою є також активна промислова політика, яка часто реалізується у формі прямих державних інтервенцій в ринкові процеси, дискримінуючи іноземні компанії.

12. Навколишнє середовище. Китай обмежує імпорт практично всього необробленого брухту та вторинної сировини. Дозволяється ввезення лише окремих певних оброблених матеріалів, включаючи«перероблену сировину»(мідь, сталь, алюміній і латунь) певного рівня чистоти, гранульованого брухту, пластику, макулатури у формі пульпи. А оскільки США експортували брухт та вторинну сировину в Китай, ці обмеження привели до збільшення витрат на переробку відповідних матеріалів в США та змусили ряд громад закрити програми переробки відходів.

Перелік не є вичерпним. США також відзначають як проблему політику субсидій, створення«надлишкових» виробничих потужностей, антиконкурентні практики, роль державних підприємств в економіці, регулювання ринку праці тощо. Ну, а висновки прості.

1. Стратегія США полягає в тому, щоб примусити Китай відкрити відповідні ринки для американського бізнесу. Слід зауважити, що названі раніше бар'єри стосуються всіх економічних партнерів Китаю.

2. Очевидно, що США можуть спробувати обміняти«свої» митні тарифи на відповідні поступки з боку Китаю.

3. Сьогодні обидві сторони активно оцінюють наслідки намірів реально запровадити взаємні мита для різних секторів економіки та формують варіанти одностороннього їх чи скасування, чи зменшення. Адже мита руйнують наявні виробничі ланцюги та усталені комерційні процеси.

4. Способом«деескалації» може стати модифікація Угоди про економічні та торговельні стосунки від 2020 року, щось типу Угоди«Фаза два».

5. Прикметно, що США бачить вирішення названих проблем виключно на двосторонній основі. А це підриває усталені принципи функціонування світової торговельної системи, якими опікується СОТ.

А наостанок можемо сказати — далі буде ще цікавіше.

Інформує nv.ua